Довідка про співробітництво України та Грузії у транспортно-енергетичній сфері
Враховуючи наявність обмеженої власної ресурсної бази, виробничого та експортного потенціалу, грузинське керівництво намагається максимально використовувати вигідне геополітичне розташування країни з метою перетворення Грузії на ключову ланку транснаціональних транспортно-енергетичних магістралей, зокрема, проектів з транспортування на світові ринки каспійської нафти та газу (існуючі магістральні трубопроводи «Баку-Тбілісі-Джейхан», «Баку-Тбілісі-Ерзерум», «Баку-Супса», перспективні трубопроводи – «Білий потік», «Набукко», «Одеса-Броди-Плоцьк-Гданськ» та ін.), а також розвитку мультимодальних і контейнерних перевезень, зокрема, доповнення існуючого проекту контейнерних перевезень «Вікінг» проектом Поті-Баку-Актау-Алмати, в т.ч. регіональними транспортними проектами, як, наприклад, «Баку-Тбілісі-Ахалкалакі-Карс».
Стратегічним інтересом енергетичного сектору Грузії залишається сприяння розвитку інфраструктурних проектів, що можуть поєднати енергопотоки Європи та Азії. В першу чергу, це стосується реалізації нових енерготранзитних коридорів зі спрямування нафтогазових ресурсів Каспійського регіону до Європейських країн. Так, використовуючи існуючий інтерес ЄС до диверсифікації поставок енергоносіїв на міжнародні і європейські ринки, а також вигідне територіальне розташування, Грузія, за відсутності коштів для самостійної реалізації енергетичних проектів, намагається максимально використати власний транзитний потенціал. Володіючи розвиненою інфраструктурою, чорноморськими портами і маючи досвід будівництва і оперування великими міжнаціональними транзитними проектами, країна намагається стати природною ланкою для постачання багатих ресурсів нафти і газу Каспійського регіону до високоліквідних споживчих ринків Європи.
Слід зазначити, що Грузія є традиційним транзитером каспійських вуглеводнів. Першим проектом, що забезпечив вихід каспійської нафти через територію Грузії до Європи, став проект Баку-Супса. Завдяки вказаному трубопроводу, використовуючи його морський термінал, Грузія може щорічно приймати близько 7 млн. тонн рідких вуглеводнів з їх подальшим експортом до різних країн світу.
Схема 1. Діючі трубопроводи, що проходять територією Грузії з Каспію в бік Європи
Як транзитна держава, Грузія, в перспективі, може відіграти важливу роль для України не лише у диверсифікації джерел і шляхів постачання енергоносіїв, але й сприяти реалізації спільних енергетичних проектів в рамках Єдиного Каспійсько-Чорноморсько-Балтійського енерготранзитного простору з подальшого транспортування каспійських нафти і газу через територію України до Європи.
1. На цей час, як стратегічні, розглядаються наступні проекти за участю України і Грузії, як транзитних держав, стосовно транспортування енергоносіїв до європейських країн:
- проект Євро-Азійського нафтотранспортного коридору «ЄАНТК» (постачання легкої каспійської нафти через територію Грузії та через Чорне море до України і подальше її транспортування по системі українських нафтопроводів до Європи);
Довідково:За оцінкою Мінпаливенерго України, після повного заповнення нафтопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан, з урахуванням динаміки зростання видобутку нафти в Казахстані, а також пропускної спроможності нафтопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан (БТД) на відмітці в 50 млн. т., з’являться вільні ресурси для заповнення нафтопроводу «Одеса-Броди-Плоцьк», необхідного для започаткування його роботи в аверсному режимі.
Слід зазначити, що існуючі трубопроводи «прив'язані» до Чорного моря, а протоки Босфор і Дарданелли залишаються єдиними воротами з Чорного моря у Світовий океан. Тому, проблема обмеження проходження танкерним флотом через вказані турецькі протоки при збільшенні інтенсивності перевезень нафти загрожує цьому регіону екологічною катастрофою. Наявність вказаної проблеми є черговим підтвердженням доцільності започаткування використання у аверсному режимі нафтопроводу «Одеса – Броди-Полоцьк-Гданськ» у контексті можливості збільшення обсягів видобутку каспійської нафти і постачання її до українських чорноморських портів. Таким чином, активна зовнішня політика України, що спрямована на просування власного проекту транспортування каспійської нафти та переконання європейських країн у його перевагах в порівнянні з іншими проектами, має реальні шанси на успіх.
Питання щодо подальшого розвитку співробітництва в енергетичній сфері, зокрема створення Південного та Євро-Азійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК) на базі нафтопроводу Одеса-Броди з послідуючою його добудовою до польських міст Плоцьк і Гданськ були обговорені в ході міжнародної енергетичної конференції «Розвиток Південного коридору –просування енергетичних ресурсів з каспійського регіону» (14 січня 2010 року, м. Батумі). В ході конференції відбулась презентація техніко-економічного обґрунтування проекту ЄАНТК, підготовленого МТП «Сарматія», та висловлено його цілковиту підтримку, що знайшло відображення в прийнятій на конференції спільній заяві.
- реалізація спільних енергетичних проектів у рамках Каспійсько-Чорноморсько-Балтійської енерготранзитного простору, в т.ч. для транспортування газу з країн Близького Сходу і Азії через території Азербайджану, Грузії, України і Польщі до європейських країн і, як його можлива складова, проект будівництва газопроводу Грузія - Україна - ЄС «Білий потік» (GUEU).
Довідково:
Головна мета проекту «Білий потік» GUEU - це транспортування каспійського газу до країн Східної Європи, будівництво якого розраховано на період 5-7 років. Згідно проекту, протяжність трубопроводу з 24 дюймовим діаметром труби по морю та з 42 дюймовим діаметром труби для сухопутних секцій складе близько тисячі кілометрів, при цьому грузинська ділянка газопроводу складе 100 км, підводна частина (по дну Чорного моря) – 700 км, українська ділянка (від Феодосії до Одеси) – до 250 км. Потужність вводу першої стадії (лінії) газопроводу має гарантувати прокачку газу на рівні 8-9 млрд.куб. м. на рік. На сьогодні, експертна оцінка вартості проекту сягає близько 3-3,5 млрд.дол.США.
Передбачається, що цей проект, в основному, буде здійснено за рахунок приватних інвестиційних компаній, які входять до складу Консорціуму приватних іноземних інвесторів з ЄС та США.
Реалізація проекту «Білий потік» розглядається як важливий крок для досягнення енергетичної безпеки Україною, Грузією і країнами Східної Європи, що надасть можливість країнам виробникам енергоносіїв отримати нові ринки збуту та засоби постачання газу до них, і на експертному рівні вважається цілком економічно і технічно обґрунтованим з точки зору логічного продовження енергетичного коридору Схід-Захід із залученням транзитного потенціалу обох країн.
Військовий конфлікт 2008 року між Росією і Грузією підкреслив важливість реалізації проектів постачання енергоносіїв з країн Каспійського регіону, у тому числі «Білого потоку». Останні події на Кавказі обумовили значне занепокоєння у Європі, що стало основою для конкретних рішень диверсифікації каналів надходження енергосировини.
На цей час, газопроводи, які б зв'язували Каспійський регіон безпосередньо з Європою не побудовані через значні політичні ризики. Окрім цього, Європа, на відміну від Росії або Китаю, не використовує економічні контракти для політичного тиску. Тому, перспективи стабільного і взаємовигідного співробітництва також мають позитивно впливати на визначення напрямів експорту енергоносіїв з Каспійського регіону на Захід і конкретні кроки щодо спорудження трубопроводів, здатних до експорту значних обсягів газу, є передумовою для переконання урядів Казахстану і Туркменістану експортувати енергосировину до Європи. Саме тому концепція задекларованого ЄК у квітні 2009 року «Південного енергетичного коридору» повинна допомогти реалізувати проекти, які включатимуть декілька маршрутів по різних країнах.
Також, міжнародні експерти переконані, що сьогодні не існує жодних протиріч між планами з реалізації проектів «Набукко» та «Білим потоком» і Європі потрібні обидва маршрути з врахуванням обсягів газу, які планується отримувати в результаті диверсифікації постачань. На думку керівництва Консорціуму, проект «Білий потік» має використовуватися тільки для експорту газу з каспійського регіону, а по «Набукко» буде постачатися газ з Середнього Сходу і, можливо, Ірану і Росії, тому поєднання «Набукко» і «Білого потоку» у Пріоритетний коридор NG3 надає істотний ефект, оскільки значно зменшуються ризики транспортування в результаті диверсифікації маршрутів, що є дуже важливим для країн Каспійського регіону і певних гарантій стратегічним інвесторів.
Слід підкреслити, що, з точки зору наявних ризиків, з бокуЄС більша прихильність надається будівництву першої лінії трубопроводу «Білий потік» через Румунію («Білий потік-1»).Проте, на думку експертів, ці оцінки походять з реалій сьогодення і можуть змінитися залежно від подальшого розвитку внутрішньополітичної і економічної ситуації в Україні, особливо у контексті її кроків щодо забезпечення прозорої діяльності українських ГТС.
В той же час, Грузія залишається прихильником реалізації проекту Євро-Азійського нафтотранспортного коридору та відкрито підтримує впровадження проекту з будівництва нового газопроводу Грузія–Україна-ЄС (GUEU «Білий потік»).
Таким чином, Каспійський регіон є основним конкурентом тюменської і татарської нафти - головних нафтових експортерів Росії, а Грузія являється єдиною країною (Іран і Вірменія із політичних причин випадають), яка може забезпечити транзит з Центрально-Азійського регіону нафти і газу на світовий ринок повз Росію і, тим самим, надати цим країнам економічну, отже, політичну незалежність від РФ.
У даному випадку ціна питання є досить високою. Так, природний газ Центрально-Азійського родовища для споживачів є як мінімум на 10–15% дешевше, ніж газ із Близького Сходу або Північного моря, і на 30–35% – ніж тюменський газ. Прикаспійська нафта за своєю ціною є близькою до близькосхідної і на 25-30% дешевше російської. Вказані конкурентні чинники діють вже зараз. Що ж стосується нових російських нафтоносних площ на шельфах арктичних морів і морському дні поблизу Північного полюсу, то вони знаходяться лише на початковій стадії свого освоєння, яке, як очікується, стане досить витратним.
З огляду на вищезазначене, контроль за коридорами транзиту нафти і газу з країн Центральної Азії до Європи є на поточний момент для Росії вкрай актуальним. Поряд з цим, розвиток незалежних енергетичних артерій може послабити політичний вплив РФ у Центрально-Азійському регіоні та на Закавказзі і закріпити ефективність роботи альтернативних шляхів енергозабезпечення європейських країн.
2. Резервами зміцнення економічного співробітництва між нашими країнами може стати також участь українських підприємств у будівництві і модернізації об’єктів енергетичної інфраструктури Грузії, зокрема у відновленні малої та середньої гідроенергетики, високовольтних ЛЕП, а також постачанні енергетичного обладнання виробництва українського машинобудівного комплексу.
Для України також є перспективним питання участі у будівництві підземногогазосховища в Грузії з постачанням вітчизняного насосногоустаткування та залученням спеціалістів.
Довідково:
На поточний момент Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) та Німецький банк розвитку KFW продовжують відбір постачальників послуг, робіт і товарів в рамках проекту «Black Sea Energy Transmission System», орієнтованого на створення умов для паралельної роботи енергосистем Туреччини, Грузії і Азербайджану. Як було зазначено у повідомленні ЄБРР, відбір розпочатий в рамках проекту будівництва 315-кілометрової високовольтної лінії електропередач від н.п. Гардабані до н.п. Зестафоні, підстанції з двостороннім трафіком на кордоні з Туреччиною.
23 жовтня 2009 р. компанією Державні енергосистеми Грузії оголошено міжнародний тендер з проектування та будівництва 500/400 кВ мережі «Чорноморської лінії електропередач», що передбачає розбудову 500 кВ ЛЕП зі спорудженням підстанції в м.Ахалціхє, розширенням електропідстанцій у Зестафоні та Гардабані (500 кВ) та регулюючої підстанції постійного току для здійснення несинхронного зв’язку між Грузією та Туреччиною. Вартість проекту – 220 млн. євро. З огляду на кваліфікаційні вимоги до претендентів та вартість вітчизняного обладнання (у порівнянні з європейськими компаніями) переможцем тендеру може виявитися Харківський державний інститут «Укренергомережпроект».
Протягом найближчих 4 років на додаткове введення понад 500 мВт гідроенергопотужностей заплановано інвестувати близько 1 млрд. дол. США. При цьому передбачається, що у вказаний період на 13% зросте використання потенціалу місцевих гідроресурсів і їх частка в загальному виробництві електроенергії досягне 90%.
На цей час, у відновленні енергетики Грузії активну участь беруть й українські компанії. Так, ВАТ НВО “Харківенергоремонт”, м. Харків, надає послуги щодо відновлення роботи 3 і 4 енергоблоків Тбіліської ГРЕС. У серпні 2009 р. підприємство приступило до реалізації підготовчих робіт з будівництва в районі Ткібульського вугільного родовища нової теплової електричної станції потужністю 13,2 МВт.
На сьогодні існує певна зацікавленість в участі «Укрінтеренерго» Мінпаливенерго України у проектах відновлення і будівництва 6 об’єктів малої та середньої енергетики Грузії: ГЕС “Твіші” (100 МВт); ГЕС “Худоні” (638 МВт); мала ГЕС на річці Сторі (8,5 МВт).
На цей час, ВНДІП «Трансгазпроект» здійснюється проектування50-кілометрової ділянки газопроводу «Сагурамо-Навтлугі» (друга частина газопроводу «Сагурамо-Червоний Міст»). При цьому слід відмітити, що інженерну частину попереднього проекту «Гардабані-Cагурамо» також опрацьовувала українська компанія - ВАТ «Вніпітрансгаз», м. Київ. Українською компанією «Укргідропроект» звершено проектування ГЕС на р. Мткварі.
3. Стратегічно вигідне розташування Грузії обумовлює зміцнення транспортної складової двосторонніх відносин України і Грузії, як транзитних країн, щодо подальшої організації мультимодальних і контейнерних перевезень, зокрема реалізації Угоди між урядами держав-членів ГУАМ про міжнародні мультимодальні перевезення вантажів (Балтійське море - Чорне море - Каспійське море), а саме можливістю доповнення проекту контейнерних перевезень «Вікінг» проектом контейнерних перевезень за маршрутом Поті-Баку-Актау-Алмати та іншими міжнародними транспортними проектами.
В контексті викладеного, слід також вказати регіональні проекти, що на поточний момент реалізуються Азербайджаном, Грузією та Туреччиною, а саме проект з розбудови міжнародного залізничного маршруту «Баку-Тбілісі-Ахалкалакі-Карс», проектантом грузинської ділянки якого став український Науково-дослідний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс», яким підготовлено всю необхідну проектну документацію, орієнтуючись на подальше забезпечення робіт українською продукцією машино- та приладобудування. Очікується, що в рамках вказаного проекту протягом 2009-2011рр. може бути реабілітовано близько 124 км. вже існуючого маршруту (прокладення другої колії та повна заміна надземної частини – верхніх споруд, електростанцій, ліній зв’язку та управління, автоматики, стрілочних переводів тощо), побудовано 25 км. нової ділянки та зведено 7 залізничних станцій.
Вагомим проектом з нарощування транспортних потоків між Україною і Грузією є проект повноцінного введення в дію нового поромного маршруту у напрямку «Керч-Поті/Батумі», що здатний не лише зменшити напругу навколо існуючих проблем з переміщенням вантажів за маршрутом «Іллічівськ-Поті/Батумі» (через процедуру денонсації трьохсторонньої угоди між Україною, Грузією та Болгарією), а й сприяти суттєвому збільшенню обсягів двосторонньої зовнішньої торгівлі. Очікується, що його впровадження дозволить вже у найближчій перспективі збільшити на 30% двосторонній вантажообіг та позитивно вплинути на подальший розвиток зовнішньої торгівлі між Україною та Грузією.
Довідково:
З метою налагодження спільної експлуатації нового поромного маршруту Керч-Поті/Батумі, 26 вересня 2007 року була підписана Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Грузії про організацію міжнародного прямого залізнично-поромного сполучення між портами Керч (Україна) та Поті/Батумі (Грузія), по якій внутрішньодержавні процедури з боку грузинської сторони були завершені 7 листопада 2007 року, підписанням Президентом Грузії М.Саакашвілі наказу №622, та з боку України – 2 квітня 2008р., з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України №303.
При цьому, грузинська сторона нотою МЗС Грузії від 1 травня 2008 р. №6/2355-14 повідомила, що датою вступу в силу „Угоди між Урядом Грузії і Кабінетом Міністрів України про організацію прямого міжнародного залізнично-поромного сполучення між портами Поті/Батумі (Грузія) і Керч (Україна)” вважається 16 квітня 2008 р. (дата отримання ноти Посольства України в Грузії).
За наявними даними, за час роботи порому у технічному режимі з квітня по червень 2009 р., з українського порту Керч у напрямку грузинського чорноморського порту Батумі було виконано 5 рейсів поромів, якими перевезено 201 вагон с українськими експортними вантажами. При цьому, існуюча зацікавленість грузинських та вірменських експедиційних компаній у подальшому розвитку цього маршруту поромної переправи свідчить про реальний економічний ефект для власників вантажу і суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Так, за свідченнями експортерів, скорочення маршруту перевозки вже дозволило залучити на цю лінію частину вантажів, що перевозилися раніше транзитом через Росію, зберегти частину контрактів, для яких поромні перевезення через Іллічівськ були економічно необґрунтованими, а також залучити до зовнішньоторговельних взаємин з Грузією і Вірменією підприємства Криму.
Для запуску порому у повноцінному режимі, на поточний момент відповідними відомствами України та Грузії узгоджуються «Правила перевезення вантажів» за маршрутом, прийняття яких очікується у 2010 році.
Таким чином, транспортно-енергетична складова україно-грузинських стосунків має достатній потенціал для свого розвитку і вимагає подальшої інтенсифікації стосунків між сторонами для впровадження низки взаємовигідних проектів та ініціатив.
| 
